майстри не на тому, щоб нові мотиви винаходити, а на певних улюблених формах та темах, на тому, щоб відповідно їх обробляти й удосконалювати.
Мотиви, подібні до заставки, що оздоблює сторінку 49 в „Евхологіоні“ Лаврського друку 1646 р., дуже рідкі. Ніколи український майстер не вважав за можливе компонувати так роздріблено, так розкидано елементи свого твору, як у тому, що про нього йде мова (мал. 33).
Всі її деталі цілком декоративні; елементи, що її складають, мають усі характерні ознаки тієї країни і того народу, звідки їх запозичено, цеб-то Німеччини, крім тих трьох дій, що уміщені в картушах, — дій біблійних, але теж з ознаками того-ж таки народу (побутові речі, вбрання). Заставка має під переднім картушем дату: „1641“ рік. Можливо, що вона належить Василеві Ушакевичеві.
В пізніших виданнях, з кінця XVII стол., не дивлячись на розвиток та розквіт книжного мистецтва, майже не трапляється бачити в заставках нових мотивів. Певний комплекс їх, зафіксований в першій половині XVII стол., залишається і надалі.
Заставки з орнаментацією Стрятинського типу прикрашають книжку і наприкінці XVII стол. і залишаються і надалі, і таким чином свідчать, що це не було ефемерне явище, модна течія, а що вони існували, як органічно звязаний елемент в цілому комплексі творчих напрямків українського мистця.
До таких заставок кінця XVII стол. належать і заставки:
56
