розуміти один одного, не рухаючи підчас розмови руками. Подрожні росповідають, про чорноскірих дикунів, як вони порозумляють ся поміж собою. Є такі дикуни, котрі не можуть розуміти один одного, коли розмовляють у пітьмі. Чому? Тому, що вони не бачуть, як вони махають руками, доповняючи свою бесіду міґами.
Приміром одному дикунови — Ніґрови треба було сказати, що він завтра піде до ліса. А такого слова “завтра” цілковито нема в мові тих Ніґрів. Яким же робом, в такім випадку, Ніґер висловлює ту думку? Він вимовляє три слова: “ліс”, “йти” “день”, але попри те тиче пальцем поперед себе. Се буде в него “день наперед”, себто “завтра”. Таким робом за помочею пальців Ніґер всеж умудряєть ся висловити другому Ніґрови те саме, що йому треба. “Завтра я піду до ліса”. І кожний Ніґер добре розуміє його, не дивлячись на те, що їхня мова не має “завтра”.
Таким же робом за помочею рухів, дикун може висловити, що він був у лісі вчора. Про се він каже ті самі слова: “ліс”, “йти”, “день”, а по тім тиче пальцем на зад себе. Се в него значить, що він вчора був у лісі.
Та чи бесіда тичить ся завтрішнього дня чи вчорашнього, слухаючий дикун тільки тоді зрозуміє того хто йому оповідає, коли баче відповідні рухи. В пітьмі дикуни не зрозуміють до чого йде балачка. От чому вони не годні порозумітись поночи.
Отже, пальці, руки і взагалі рухи тіла подають, витлумачують Ніґрови дійсні людські слова. Сі міґи навіть можуть заступити слова. Росповідають про американських Індіянів, як вони порозумлють ся між собою рухами. Вони сідають собі навколо палаючого огнища і починають мовчки розмовляти. Мовчать і — розмовляють, — за помочею рук і взагалі міґів. Приміром, один Індіянин росповідає другому, що він подорожував в зимку, три місяці, пішки і човном.
Ось як він росповідає за помочею рук. Спочатку він підносить догори руки і означує пальцями півколо
