мих коренів, і ті корені ніколи не відмінюють ся. Китайська мова дуже дивна. Там кожне слово то окремий корінь ніколи непідлягаючий відміні. Приміром “фю” з китайська буде батько, “мю” — мати. “Батько, “батькови”, “батьком”, “батьківський” усе буде “фю”. “Мати”, “матері”, 'материн” — усе “мю”. “Фю” та 'мю” се корені, і вони ніколи не відмінюють ся. Батьки з китайська буде “фю-мю”. Татів та мамин — “фю-мю”. Або ось китайське слово “та”. Се слово має багато значіть. Зкитайська “славетний” буде “та” “велич” теж “та”, “велика кількість” — теж “та”, “збільшувати” — також “та”. Є такі китайські слова, що мають в собі цілий тузин ріжноманітних прикмет, які счаста одна на одну цілковито неподібні.
Як же в такім випадку годен Китаєць розуміти Китайця, коли про ріжні слова згук один, а зміст відмінний? Китайці справляють ся ось як: вони кожне таке слово розуміють инакше, після того, на котрім місци воно поставлене в розмові, — тут залежить від того, перед котрим словом воно стоїть, і які слова його попереджають.
Подібно сему розмовляють і Сіямці та Аннамці, і иньші племена подібні до Китайців, що жиють в Індо-Китаю.
Приміром в Аннамців є слово “ба”. Один подорожний росповідає, що він чув, як один Аннамець вимовив те слово заразом аж чотири рази, тільки неоднаковими наголосоми, відмінним голосом та всілякими ростяганями. “Ба-ба-ба-ба”, а власне “Ба-а-бба -ббаа-баааааа”. А се буде ось що: “Жінка надавала поличників тром цісарським улюбленникам”.
Також і в Сіямців слово “ґа” має штири зміста. Часом воно буде “мукати”, часом “чума”, а часом “пять”. Се залежить від того, як воно вимовлене та де поставлене. Також і Китайці вміють вимовляти одно слово всіляко, як і сіямці, навіть в десятьох напрямках. Зміст слова відміняєть ся після того, яким тоном вимовлено те слово.
Або ось, наприклад, маленька розмова двох Сіямців. Один питає другого:
