во. Приміром Індіян з племена Іроквойсів каже одним словом:
“Вінітавтіґеґіналіскавлунґтанавнелетісесті”.
В однім слові сорок і одна літера!
Зміст сего слова ось який: “Вони прийдуть до сего часу до кінця зі своїм виразом прихильносте відносно тебе й мене”.
В українській мові сю думку мусимо висловити аж пятнадцятьма словами, а Індіяни Іроквойси мають про се тільки одно, довге слово злучене з багатьох слів, що щільно собі позливані до купи. Як взяти з него кожне слово по одинці, так те слово вимовляєть ся не так, коли зіллєть ся з другим.
Ми, Українці, навіть негодні зрозуміти, як можна розмовляти, зливаючи таким робом слова. А Індіяни негодні зрозуміти, як можна розмовляти цілковити не зливаючи до купи слів. Після їхньої думки, коли не зливати слів, так розмова буде дуже довга і треба буде більше працювати язиком, ніж того треба.
Подібно дсь індіянської мови мають мову і дикі Ґрінляндці. Приміром, Ґрінляндець хоче сказати: “Візьми люльку, напхай тютюну і дай мені”. З ґрінляндська се буде так: “аґґлекіґуарторазуарінарпок”. Се довге слово теж уложене з багатьох окремих слів, і усі ті слова теж позливані до купи після Ґрінляндської звички.
Багато народів, так як Іроквойси, Алґонквини та Ґрінляндці, підчас балачки зливають до купи окремі слова. Але в нашій українській мові такого зливаня не має. Як нема того і в мовах англійській, французькій, італійській, гішпанській, німецькій, латинській, грецькій, вірменській, іранській та санскритській[1].
- ↑ Латинська мова — се старо-італійська, — нею розмовляли в Італії сперед півтори тисячі літ і ще давніш. Тепер Італійці тої мови не вживають. Іранські,
