Декотре слово мандрує від одного народу до другого, а від того до третого, а так до четвертого, до десятого. Є такі слова, що обмандрували цілий сьвіт і їх подибуємо майже в усіх народів, хоч подекуди переробленими. От, приміром, грецьке слово “Христос”. По нашому буде “помазаник”. Се слово можно вчути скрізь, де є хоч один христіянин, або хоч один проповідник христіянства. Є й иньші слова, що подіставались в мови багатьох народів.
В нашій українській мові теж подибуєть ся сила чужих слів; приміром, грецьких, латинських, французьких, татарських, польських, анґлійських, німецьких, арабських, турецьких, жидівських, а навіть гиндуських і багатьох инших племен та народів. От сло “сахарь” — (цукор) з арабська; “каптан”, “башлик”, “козак”, “товар”, “качан”, “хозяїн” — се з татарська; “бочівка”, “булка”, “меч” — з старо-німецької мови; “тузин”, “цар”, “ягня” — латинські слова; “кімната”, “моанрха”, “панихида”, “парастас” — се з грецька; “субота”, “шабаш”, “гомін” з старо-жидівської мови. “Чоколяда”, “кокоа” з мови мексиканських Індіянів. Слова “гамак”, “гураґан” — індіянські слова з острова Гаїті. А польських та німецьких слів у нас сотки, а сотки. Не бракне й французських. Але чуже слово завжди мож роспізнати хоч часом се нелегка річ.
Та мови ще мають дуже подібні до себе слова. Але сі слова не позичені з чужих мов, а просто повставші з однакових коренів. Отже иньшими словами кажучи, мови можуть бути ріжні, а корені багатьох слів всеж можуть бути однакові. От, приміром українське слово “брат”. Корінь сего слова “брат”. З сего кореня виросла, зявилась сила ріжноманітних слів; приміром, “братній” “брацтво”, “братанич”, “брататись”, “братерство”, “побратим”. Се слово “брат”,— щиро українське слово. Але геть далеко на схід від України, в Азії є країни Індія та Перзія. По старо-гин-
