Цікаво розглянути, як всілякі народи перекрутили його по свому. От, приміром, з ново-німецька “брат” буде “брудер”, з латинська, себто по староіталійському брат — “фратер” з франзуська — 'фрер' по кельтському[1] “братір”, по старо-німецькому “бротар”, з литовська “бротеліс”. Або слово “дочка”: з московська “дочь” або “дочєрь”, по санскритському “дуґітар”, по іранському “дуґда”, з вірменська — “доустр”, з грецька “тюґатер”, по старо-німецькому “давхтар”, а по новому “тохтер”, по церковно-славянському “дщерь” і “дочерь”, з литовська “дукте”. Сі слова дають відчути, що вони споріднені межи собою, хоч вимовляєть ся неоднаково по ріжних мовах.
Теж саме сталось і з словом “мати” або “матір”: з санскритська та з старо-перзської мови мати буде “матар”, з грецька “метер”, з латинська “матер”, по старо-ірляндському чи кельтському “матір”, по старо-німецькому “муотар”, по новому — “муттер”, з вірменська “маїр”, з литовська “моте”, по церковно-славянському — “мати”. По нашому “удова”, “відава” по старо-гиндуському, “вітве” з німецька, “вев” — з французська. І таких подібних слів в багатьох мовах велика сила.
З сих прикладів видко, що декотрі слова хоч вимовляють ся однаково, але взяті з окремих народів. І зчаста ті народи сидять собі далеко один від одного.
От, приміром, від України, Франції, Італії, Анґлії геть далеко до Індії та Перзії. Від тих країн не близько і до Греції. Та, невважаючи на те, подибуєть ся багато подібних слів в ось-яких мовах: грецькій, ла-
- ↑ Кельти — стародавній нарід, котрий жив сперед півтори тисячі років в теперішній Франції, Анґлії та й ще по декуди. Нащадки сего народа істнують і досі, хоч і перемішались кровю з другими народами. Вони розмовляють і досі мовою, котра повстала з старо-кельтської. До таких належуть, приміром мешканці Велза (в Анґлії) та Ірляндці.
