і свідчить, що вони між собою споріднені, або по простому, що вони усі колись почались з якоїсь одної спільної мови, котра зветь ся арійською. Тою мовою розмовляв один нарід, котрому дали імя — Арійці. Кільки ж треба було часу, щоб з тої прастарої мови повстала сила иньших мов? Як давно жадна людина на світі нерозмовляла тими мовами? Сей час треба міряти багатьома тисячами літ. Протягом одної або двох тисяч літ людська мова не може так відмінитись, щоб з неї витворилась цілковито відмінна мова. Иньша річ, що сталось з українською мовою протягом остатньої тисячки літ, а иньша річ що дієть ся з мовою в обігу довшого часу. Будь що будь, ми Українці можемо розуміти українську книжку що була писана з перед девять соток років, хоч та мова дуже помішана з церковно-славянщиною. А чи годен, приміро, теперішний Італієць розуміти латинську мову? Се вже не так лехко. Бо латинська мова геть старша від московської, а знову італійська мова се мішанина латинської з німецькою та иньшими.
А чи можемо ми розуміти книгу писану грецькою або гиндуською мовою. Звичайно, ні. Подібність тих мов з нашою цілковито щезла. Звичайно, мав минути великий шмат часу, зак ті мови стали такими неподібними одна до одної. Отже, коли ся подібність між нами щезла, се посвідчене, що сі мови істнують дуже довгий час. Принаймні кілька, а може і кільканадцять тисяч літ. Отже з того, розумно, що скільки часу істнують мови, стільки мали істнувати і люди, котрі ті мови вживають. З сего можемо висновити, що людський рід істнував на світі уже сперед десяток тисяч літ. Се видко й з того, що в давнину житє поступало повільнійше, ніж тепер, отже і відміни в мовах великих народів відбувались повільнійше.
Але людський рід жие на світі геть більше, як десять тисяч років. Се добачуємо з того, що окрім арійських мов, про котрі тільки що була бесіда, є на світі мови, що неподібні до них ані коренями, ані будованем речень. Такими будуть, приміром, мови: гебрейська, арабська, фіникійська, ассирійська і ще-
