декотрі. Усі вони звуть ся семітськими мовами. Усі вони дуже ріжнять ся коренями та будованєм речень від арийських мов.
Але семийські мови споріднені межи собою так само, як і арійські. В семитських мовах теж спостережено велику подібність між ними: і корені слів у них однакові, і будоване речень подібні. Приміром, коли Араб з кимсь витаєть ся, так він каже, “салям алейкум”, себто “спокій вам”. А старо-давний Жид казав майже так само, “шалом лахем”. Араб каже: “бісміллаг” себто “в імя Боже”; а згебрейська сіж слова треба сказати ось як: “бешем-га-елогім”. Таких подібних слів та речень в усіх семитських мовах багато. Зявились вони не припадково, але тому, що усі ті мови поволи повстали з якоїсь прастарої семитської мови, котрою розмовляли усі люди семитського племена, колись в далекій старовині.
Жадних инших семитських мов, тоді ще не було, а була тільки одна спільна симитська мова. Що то було за племено, з котрого повстали всілякі семитські племена — годі сказати. Де воно сиділо, — теж не відомо. Але воно собі жило, розмножилось і залюднило богато країн; приміром, Арабію, Палестину, Мезопотамію. Розійшовшись по всіляких землях, се племено потроху відмінилось. В кожній країні по-инакшому, тому що й житєві обставини в кожній країні були инакші. Потроху одмінилась в нових місцевостях і мова. Завдяки сему з їхньої первістної мови сталось декільки нових мов тогож спільного семитського кореня. З бігом довгого часу, в одній країні та первістна мова відмінилась так, в другій инакше, а в третій ще по-инакшому. І стало з одної семитської мови кілька семитських мов спільного кореня, арабська, арамейська, гебрейська, фіникійська, тощо. Отже усі ті семитські мови зявились на сьвіт так само, як і поєдинчі арійські мови.
Але з відки і як зявилась така ріжниця між арійськими а семетськими мовами? Се теж сталось в протязі часу і то великого. Колись на світіі небуло ані арійських, ані семитських племен та мов, а були
