бо без зрозуміння її годі правильно зрозуміти й механіку тих суспільних процесів, що остаточно поставили демократію над прірвою катастрофи.
Капіталістичний устрій — подібно, як і інші господарські системи, що його попереджали — є катеґорією історичною. В історичному процесі економічного розвитку, — капіталізм у його сучасних формах — це лише одне з посередніх кільцят єдиного ланцюга спрямованої в будучність еволюції. Прийдешні форми цієї еволюції тяжко збагнути, але вона сама по собі є доказом закону постійної замінности, що іманентна самому життю.
Доба капіталізму зачалася приблизно перед півтора століттями. Економічними побудниками народження капіталізму були з одного боку — розклад февдально-кріпацького господарства, а з другого — перестарілість цехово-ремісничого устрою, що перестав відповідати зростаючій швидкості торговельного обміну. Безпосереднім фактором історичної актуалізації капіталізму була нова ера текстильно-машинової продукції в Анґлії (так зв. »манчестерство«). Діяння нових господарських сил ішло в парі з корінними суспільно-політичними змінами. Знесилений спочатку боротьбою проти абсолютистичної монархії, а пізніше за цю монархію — старий керівний февдальний стан зазнавав усе глибшого розкладу, як суспільний фактор, і здавав позицію за позицією новому чинникові — буржуазії, зродженій зміненими суспільними й економічними умовами.
