задурити, забити голову хлопцеві, так що воно вже не може зрозуміти тієї мови, якою балака він сам, ёго батько й матір, вся ёго семья і вся околиця.
А тим часом не хто ж, як громада має в своїх власних руках освіту своїх же дітей, бо ніхто ж як громада і гроші дає і усякій кошт на школу постача і людей вибира, котрі б мусили доглядати й поводарити тією школою, наймати вчителя, купувати книжки і інше. І все те мов таки й робить громада, а усе таки з нашої школи немає ладу і не буде аж доти, поки це діло не направиться на іншій лад, поки громада не приложить більшої праці, не покладе більшої уваги, ніж вона досі клала на се діло.
Кажуть нема грошей у нас на це, у нас бач і так багато своїх поборів і здирства, у нас немає таких людей, котрі б розуміли се діло і натрапили ёго на настоящий лад. Се таки правда, що у нас мало знайдеться таких людей, котріб вино пили та лagуминками закушували; але як і з того що і тепер кладеться громадою на школу, здається, можна б було скоїти що й добре, не розкидаючи марно тих грошей, що потом і кровью здобуті. Я вже не кажу про
