й вола, або корову й коня — платить з кожної парі по сёмаку, з кожних власних десяти десятин по четвертаку, а з нанятих по злоту от десятини, з кожного десятка колод бжіл по злоту, з кожного десятка овець — по гривеннику; з перших 3-х десятків кіп різного хліба нічого не береться, а далі з кожного десятка кіп по сёмаку;[1] не повний десяток 8, 9 штук щитається за цілий десяток, за неповну пару платиться половина; у кого семья велика, багато дітвори – малечі, або кому яке несчасттє приключилося, тому дається вільгота од ціх зборів. І диво!.... ніхто не жалкується ніхто, не бідується на таки збори, бо сами добре бачуть, що хоч ті зборі те ж таки страти в хазяйстві, але ж вони не беруться з посліднёго, не чіпаються за сорочку. Як би то скрізь так збірались усякі збори, або хоч ті, котрі сама громада на себе по волі накладає, сама з себе збирає, на віщо ій там треба — от хоч би й на школу. Коли б до таких зборів на школу да приложити ще той збір, що
- ↑ К цім зборах іноді прикладають і ті гроші, котрі беруться в шинкарів, як дають приговор на шинк, наём громадьскіх земель, озер, грунтів, штрахви і інші зборі.
