чіші й штильові дні від руху пароплава, — й посилає його до машиновні.
45° — це на плитах. А на ґратах, що йдуть вище, паралельно плитам, куди машиністам доводиться лазати, щоб помастити та довідатися до куліс та головних сполучень, там температура 55°, 58°. У вітрогонках вона досягає 60°. Другого травня один із машиністів поліз міряти температуру на казанах. Він ледве зліз, там було +75°.
Та робота в машиновні була раюванням проти того, що робилося лише в двох кроках од лівобортного телеграфу, за залізними дверима до паровичні. Паровичники мають цілковиту рацію, коли звуть своє приміщення пеклом.
Ми йшли під п'ятьма казанами. 15 паливень щодня знищували 4 тис. пуд. вугілля, щоб підтримати в стані окропу 15 тис. відер води. Кожні три години три паровичники підвозили залізними тачками з вугільних ям 500 пуд. вугілля, а інших п'ять паровичників перекидали ці 500 пуд. у 15 розпалених пащ казанів. Стара конструкція паливень та казанів потребувала каторжної праці, що з нею ледве справляются старі, досвідчені й витри-
