кормою з мільйонами водокрутів, що завжди залишаються позаду шляхом, що його пройшов „Літке“. Навколо панувала тиша. Лише зорі освітлювали океан, й невисокі покаті хвилі поволі котились в далечінь, зникаючи в темряві. Люди з інтересом слідкували, як Багоров витягав сачки й визбірував надзвичайно багатий улов. Спіймали силу цікавих мікроорганізмів, але особливо нас зацікавила одна надзвичайно оригінальна, завбільшки з мизинець, але цілком прозора риба.
Якось бачили акул. Їх кілька з'явилися з лівого борту й недовгий час проводили судно. Вночі якесь морське страховище протягом десяти хвилин ішло разом із судном і від швидкого бігу майже до половини вискакувало з води. Сперечались: одні казали — акула, інші — дельфін. Але, поки зібрались викликати експертів, всіх старих моряків, страховище зникло. Прийшов боцман і довго лаявся, що ми його обдурили.
Проходили повз Цейлон. Вахтові другої зміни запевняли, що бачуть береги, а хтось із матросів навіть — будівлі. Я довго дивився в бінокль, але не бачив нічого, окрім хмарної
