Взявши квитки, рушили до фойє, але виявилось, що перед тим, як увійти до театру, треба…. роззуватися. Довелось роззуватись. До японського театру можна зайти в брилі, в пальті, але не в черевиках. Черевики ви мусите скинути й замінити спеціальними капчиками, й лише тоді вас пропускають до залі. Антрактів тут немає й тому до залі впускають безперервно. Чи ви прийшли на початку вистави, чи всередині, чи при самому кінці — берете квиток, скидаєте черевики й входите до театру. Прислужниця показує вам ваше місце, й ви, здивовано оглянувши залю, не побачивши ані крісел, ані лав, спускаєтесь долі й якзручніше розташовуєтесь на рогожі. Ви можете сидіти, підібгавши під себе ноги, можете їх витягти й нарешті, можете зовсім лягти й лежати. За хвилину до нас тихою ходою підходить інша служниця, подає на таці чайник з чаєм та чашки, пропонує сірники й цигарки. Ви п'єте чай, палите цигарку й одночасно дивитесь, що діється на коні. А там щось на зразок мюзик-голу, один естрадний нумер змінює інший, музика змінює акробата, після танців
