Нетерпляче ждемо, коли наш радист зв'яжеться з Владівостоком, щоб передати наші радіограми й повідомити про швидке прибуття туди накрижника. Нарешті, 2 червня дістали радіограми з радіо-станції накрижника „Добрині Нікітіча“, що стоїть у Владівостоці. Проходимо Цусіму, старі моряки згадують про те, як тут японці знищили царську фльоту.
Ранок 4-го червня, невеличкий туман, що швидко зникає під промінням сонця. Ми проходимо якісь острови й наближаємось до острова „Скрипльова“, що недалеко вже від „Русского Острова“ та заточини „Золотий Ріг“. Ще кілька хвилин, і ми побачимо Владівосток. Маяк Скрипльова перший вітає нас сиґнальними прапорами, що визначають: „вітаємо із щасливим закінченням рейсу“.
За півгодини в „Золотому Розі“ нас вітають гудками й прапорами пароплави, що стоять там, а до борту „Літке“ причалює катер „Славянка“ з представниками влади, громадських організацій, моряками й родичами наших владівостокчан.
Тропічну частину Вранґелівського рейсу — закінчено.
