Формози й тубільцями племен Савадж, що їх понад 600 родин живе в диких горах Формози й до цього часу не скорились японцям, ми рушили на пароплав. Цього дня „Літке“ залишав порт Келунг. Ми затримались у книгарні й запізнились на пароплав. Уже 40 хвилин, як він мусив рушити в море, й вже цілу годину капітан нервував, що п'ятьох пасажирів немає з берега. Але от підійшов наш човен, ми вже на палубі, піднято кітву, й накрижник вийшов із заточини. А нас п'ять, вислухавши нотацію старпома, йдемо до капітана просити пробачення.
Проте, тепер настрій попсувати комусь із нас уже важко. Ще кілька днів, і ми будемо вдома.
31 травня ми йдемо Східньо-Китайським морем, спека змінюється прохолодою, й ми фактично спочиваємо після гарячих тропічних вод, останньої штурми й безперервної гонитви вулицями Келунгу. Правда, обмаль харчів, і доводиться їсти останні консерви, щоб їх запити останнім вином, яке ще сьогодні нам дозволив випити лікар. Адже ми вже залишили тропіки, й порцію вина скасовано.
