чився лише одним випадком: на пароплаві таки об'явився заєць.
Під час обіду біля камбузи з'явився якийсь замурзаний, незнайомий нашим кокам хлопчина. Він несміло зазирнув крізь двері й попрохав чогонебудь по поїсти.
— А ти що, з команди? — питав його кухар.
— Ні.
— З кают-компанії?
— Ні.
— Так звідки-ж… ви?
Здивовано вирячились на нього всі наші кухарі. Хлопець трохи розгубився, але хутко відповів:
— Я звідти, з гори… з шлюпки.
Виявилось — заєць. От і повір після цього, що о. Вранґеля такий поганий, що жодного зайця не привадить. Може там і капуста є?
Покликали начальство. Прийшли керманич, голова суднового комітету, старший механік. Біля камбузи зібрався натовп цікавих, вільних од роботи. Зайця почали сповідати. Він тримався досить вільно й відповідав на всі запитання. Називав себе Мішею Йвановим, вісімнадцяти років. Фах — електро-монтер. П'ять
