скелі, вище вкриті синіми та червоними квітками, диким часником, мохом, шипшиною, жовтенькими кульбабами. А верхом пішли розлогі берези, не з білою, а брунатного кольору корою. Приблизно по середині шляху Сиґнальну гору розриває вийма, що нею легко вийти на другу сторону гори до самої заточини.
Біля вугільної купи на нас чекали 39 кудлатих вовкуватих та лисуватих собак, призначених для Вранґелівської колонії. Їх стеріг і годував юколою (в'яленою рибою) старий бородатий дід, що його чомусь прозвали наші хлопці „попом“.
Після швидкого поверхового митного огляду, нас пущено на берег. Моторка швидко приставила до пристані, й ми вмент розсипались по місту. На березі, на самому видному місці стояли будинки, що в них містилися контора Радторгфльоти та лазня. Далі, в глибині міста, були міліція та пошта, що розташована вже на головній Ленінській вулиці. На Ленінській всі установи Петропавловська: факторія АКО, пошта, кооператив, дві перукарні, їдальня-кафе, пекарня, книгозбірня, Окрви-
