чатку. Але води не набрали досить, і відплиття відклали до другого дня. Тим часом петропавловці готувалися влаштувати нам урочисті проводи. У місцевому клюбі влаштували вечір з нагоди нашого перебування в Петропавловську. На вечорі виступали Мінєєв, Дубліцькій та Берьозкін. Останній ділився спогадами про експедицію на допомогу Нобіле. Для петропавловців це була таки досить свіжа новина.
Відплиття призначено на 11 годину ранку. О 10-й годині прогудів другий гудок, який сповіщав, що за годину „Літке“ відійде від причалу й рушить у море. У цей момент на палубі накрижника з'явився невисокий сухенький чоловічок і попростувавши до першого матроса, якого побачив біля мурні, запитав, де він може побачити начальника острова Вранґеля.
Це був новий кандидат на кухаря. Він запропонував свої послуги за годину до відплиття. Його розмова з Мінєєвим коротка.
— Ви шукаєте кухаря для колонії?
— Так.
