тий. Анкарультен — погане море. Тайо-Тваль — сіль. Рінтетегін — це мій провідник, що з доручення Ніколаєва залишився на березі й мусить провести мене до яранґи Анкауге — людини моря. Та яранга в кількох милях на південно-захід од культбази. Анкауге — приятель Ніколаєва, і, користуючись обіцянкою останнього, я зможу подивитись яранґу чукчі в її найприроднішому становищі.
Рінтетегін — хлопчина років дванадцяти, учень Ніколаєва, майже не знає російських слів і лише посміхається до мене своїм широким здоровим обличчям. Він поведе мене в тундру й, знайшовши Анкауге, скаже останньому, що я найближчий друг Ніколаєва, й щоб Анкауге прийняв мене, як прийняв би самого Ніколаєва.
Ми залишаємо будинки культбази та йдемо навпростець береговою долиною з милю завширшки, що вкрита ріденькою травою, мохом, різними квітами й іноді кущиками полярної берізки. Праворуч тягнеться невисокий горб, а ліворуч за піском узбережжя простяглася заточина.
