Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/339

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

у тумані. Праворуч крізь туман маячили обриси високого берега. Чепко на кормі. В його руках заклякло стерно, а очі впевнено позирали на стрілку компасу й намагалися пронизати туман. Моторист обмерзлими руками раз-у-раз підливав до попсованого мотору бензини. Арефа Мінєєв, стиснувши зуби, сумно озирався навколо, то поглядаючи на своїх супутників, то на хвилі, що кипіли навколо й заховувались у тумані. Куций метеоролог, що нагадував якийсь обрубок, загорнувшись у шинелю та кожушок, не звертаючи уваги на хитавицю й бризки, дрімав на дні вельбота. Лікар, що, зовсім замерзаючи в своїй хромовій шкірянці, з цікавістю слідкував за чайками та нирками, які з'являлися в тумані з-під хвиль, на хвилях і над хвилями — мабуть мріяв про полювання. Зінаїда Володимировна, що примостилася ближче до носа, міцно обв'язавшись рятівничим корковим поясом, очевидно, відчувала хитавицю й холод і, мабуть, мріяла про далеку, за півтора десятки тисяч кілометрів звідси, редакцію. Я з Мері на руках, загорнувши її в шинелю й почепивши аж два