полюса, залишаючи Гералд на півдні. Остання наша спроба була в тому, щоб знайти чисту виду або прохідні криги з північного боку Вранґеля. Мало не 20 миль накрижник пробивався через дрібний, битий, але надзвичайно згнічений лід. Потім почалися прогалини. Гералд був у нас на носі, потім став з лівого борту, далі на кормі. Ми йшли на зюд-весттен-вест[1]. Криги починали рідшати; брудні й чисті білоцукрові, вони лопались і розсипались од ударів могутньої пики. Прогалини ставали дедалі більші. Опівдні в тумані зник Гералд.
Ми йшли близько 3-х миль на годину. Назустріч летіла величезна кількість птахів: чайки, качки, якісь напів-пінґвіни, напів-кайри, що ловили дрібну рибу. Ми сьогодні ввійшли в царство моржів. То в одному, то в другому місці вони визирають по двоє, по троє, а то й цілими зґраями в півтора-два десятки, граючись поміж собою, розплескуючи воду могутніми вдарами своїх важких тіл.
О 4-й вийшли майже на чисту воду.
- ↑ Південно-захід-захід.
