цього часу, та й ще місяців на два було б, а борошна так і на чотири.
Що „Літке“ йде до Вранґеля — вони знали. Про це їх повідомив Красінський, що прилітав сюди три тижні тому й по двох днях перебування відлетів до Нижнєколимська. Вони чекали нас до 20 серпня. Протягом двох тижнів колоністи, що розкидані тепер по всьому острову, з'їхалися до факторії, й кожен день виглядали довгожданого накрижника.
Дні минали, але на обрії серед крижаних полів, що міцним обручем охопили острів, не з'являлося жодного димку, жодної чорної цяточки, що нагадувала б пароплав. Ті, міцно злютовані крижини, величезні тороси й відсутність жодної прогалини між ними знищували всі сподіванки на прибуття накрижника.
— Жоден пароплав, бодай найбільший у світі, не проб'ється через ці криги, — говорили колоністи.
Щодо цього, то цей рік найвидатніший. Море, як ніколи, вкрите кригою.
20 серпня начальник острова запропону-
