Надвечір, годин близько 8-ми, ми вийшли на чисту воду.
Настрій надзвичайно бадьорий. Поздоровляємо капітана з закінченням крижаної плавби, з останньою перемогою над кригою. Влаштували вечір із доповіддю Ушакова про трирічне життя колонії на Вранґелі.
Сьогодні таки дістали вітальні телеграми від т. Мікояна, АКО та Радторгфльоти.
8/IX. Цілу ніч ішли чистою водою, не натрапляючи на кригу. Її не видно навіть на обрії. Лише білуватий колір неба там позаду та праворуч од нашого шляху свідчить, що десь недалеко за обрієм простяглися крижані поля. Але вони нам уже не страшні.
Ми вітали один одного з удачею. Справді, нам таки пощастило. Літо цього року, як і сподівалися досвідчені полярні моряки та метеорологи, в Східньо-Сибірському морі було холодне й льодовите. Ми були свідками загибелі „Еліязіфа“, ми бачили могутні крижані тороси, що компактною масою, крижаною стіною загородили від нас о. Вранґеля, ми знали, що десь там, біля рогу Північного, на південний захід од нас, стоять — пароплав
