Цю сторінку схвалено
Безмежно журніі оселі,
Ваш пильний погляд на красу
У пісні навіть і веселій
Ранений сховує лосунь.
Яка то скорбна далечінь,
Коли у присмерки під тином
Натхненні діви й парубки
Село колишуть, нібі в казці,
Своім ой-оканням лунким!
Жевріють спогади… про що?
Ох, повідь барв не потопи
Жагучий потяг в безнадійя
Степи! Степи!
Від вас, степи, я!
