У суботу висіла афиша:
… У неділю тьотя Бася кричала:
— Я не поведу дітей на цю буржуазну гниль!
Ії не послухали й повели дітей. У дітей сьогодня цвіли очі, як спілі вишні після дощу. Кричало голубе небо і були оплески гучні і сміх дитячий.
Діти задоволені, артисти „в ударі“, небо кричить.
Кінчався вечір, заспівали інтернаціонал, і скрипник заграв. Тріснула струна у скрипника і інтернаціонал увірвався.
І розлігся дитячий регіт на ввесь ліс.
Раптом вискочила з лісу тьотя Бася, бліда, схвильована.
— Як ви смієте! Як ви смієте глузувати?
Стояла біля артистів і махала кулаками. Ії заспокоїли, вона — на сцену і плакала. Діти дивились на неї, витріщивши оченята, де-які теж плакали.
Ще з тьотєю Басею була істерика, і її повели в колонію: скрипник (що увірвалась струна) і балєрина.
|
|
Зодіяковий блиск видно весною, як заходить сонце, зодіяковий блиск видно і в-осени, коли сонце сходить.
Ранком жеврів зодіяковий блиск, ранком умирали чебреці, снились і пахли чебреці.
Ходили з вілли в колонію, з колонії на віллу… Вілли, колонії…
Легенький золотий сум.
… Чебреці, чебреці…
Анфиса Павлівна, Павлина Анфисівна — посварились.
— До другої чистки не доживете, все їдно викинуть!
