Сторінка:Минають дні.djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
Зима.


Пахмурий день, холодний вітер віє,
Потік невільником — під ледом плаче.
По горах сніг кругом біліє,
В селі ворона сумно краче.

І все утомлене дрімає —
І всюди білий, вічний сон —
I стогне ліс, потік ридає —
І чути кракання ворон.

І в мене в серці теж зима
І чути злобне: кра…


Василь Вишиваний. Минають дні (1921) - c.29.jpg