Сторінка:Минають дні.djvu/21

Цю сторінку схвалено

Хвилі…

В житті є дивні хвилі…
Колишуть нас, мов филі,
на морі…
І радість в серце гляне,
Всміхнеться, та зівяне
і змеркнуть зорі…
В житті є дивні чари.
Майнуть мов небом хмари —
ті білі хмари
Любов нераз засяє
Про чар тих хвиль згадає,
про дивні дари…
І мрії за тобою
Полинуть самотою —
як білі хмари…

— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —

Білі хмари,

Дивні чари!
З вами, з вами линуть з далі,
Всі мої надії.