Сторінка:Минають дні.djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено



Нехай! Прийде хвиля і воля
Увільнить нас з ганьби ярма
І лекше знесу я недолю
І скажу: пропало, дарма.

Умру я від жалю, ох, знаю!
Та долі собі не молю,
Бо в серці розраду кохаю,
Що в сині героя люблю.


Василь Вишиваний. Минають дні (1921) - c.27.jpg