Четверного союзу в Бресті. X. Раковський вважав, що міжнародна правосуб’єктність України буде визнана радянською Росією лише в тому разі, коли Українська Держава укладе з РСФРР відповідний договір як частина, що відпала від неї (Док. № 20).
Роблячи цю заяву, X. Раковський явно ігнорував умови Брестського миру, які трактували УНР як уже сформовану незалежну й суверенну державну одиницю. Ця суперечність неодноразово виявлялась і в інших заявах російських представників.
У ході подальших переговорів було обговорено цілу низку важливих і принципових питань. На засіданні 25 травня українська делегація висунула умови, за яких вона могла б приступити до переговорів про перемир’я (Док. № 34). Вони включали вимоги відведення радянських військ за демаркаційну лінію, повернення Україні залізничного рухомого складу, перегнаного під час відступу з території України в березні - квітні 1918р., вільного переїзду українських громадян з Росії в Україну тощо. Ці питання розглядались на засіданнях 25 травня (Док. № 18) та 31 травня (Док. № 21).
Найбільші суперечки виникли з приводу визначення демаркаційної лінії. Російська сторона категорично відкидала вимогу української делегації щодо перенесення лінії на північ від фактичного розташування військ. Угоди між українськими та німецькими військами, з одного боку, і військами РСФРР - з іншого, з цього питання були укладені раніше на окремих напрямках фронту: Курському, Брянському, Донецькому і фактично досягнуті на Воронезькому та Донському. Демаркаційна лінія являла собою нейтральну зону завширшки 10-40 км., обмежену лінією розташування української та російської сторін. Заборонялися вступ до цієї зони і перехід через неї військових частин, патрулів, реквізиція продовольчих запасів тощо.
Незважаючи на неодноразові порушення питання про остаточне визначення демаркаційної лінії (цим займалась спеціальна змішана військова комісія), воно не було вирішене. Причиною тому була тісна залежність цієї проблеми від встановлення державних меж.
Для скорішого і більш дієвого обговорення питання про досягнення перемир’я на засіданні 2 червня з представників обох делегацій були утворені відповідні змішані комісії, метою діяльності яких було вироблення проекту договору.
Після проведеної комісіями роботи та детального обговорення і узгодження по пунктах умов перемир’я на закритому пленарному засіданні конференції 12 червня (Док. № 8, 22) було укладено прелімінарний мирний договір (Док. № 36).
Цей договір став визначним кроком у налагодженні українсько-російських стосунків на новому міждержавному рівні. За його умовами бойові операції на всьому фронті мали бути припинені на весь час ведення мирних переговорів. Договір визначав умови репатріації
