часів і їх зовуть лїтописями. Найстаршу лїтопись про руский нарід і державу написав Нестор, монах києво-печерского монастиря, з кінцем XII. віку. Найстаршу буковиньску лїтопись найдено в монастири Путнї; вона написана невідомим автором перед 400 роками.
Кромі лїтописий маємо ще й иньші звістки з давних часів. Нинї про всї важнїйші справи, що відносять ся до майна, спорів о посїданє, оплат і др., видають урядові „папері“. Так само дїяло ся й в давнину і велике число таких урядових паперів переховало ся й до тепер. Їх зовуть грамотами. Найстарші буковиньскі грамоти написані перед 500 роками.
Про часи, в котрих наш нарід ще не знав письма, маємо деякі звістки в оповіданях лїтописцїв сусїдних, більше осьвічених народів. Про дуже давні часи розказують нам також ріжні предмети, які находимо при розкопках могил, гробів, валів і др.
Всї ті вістки про минувшину даного краю і народу зводять тепер учені до купи і пишуть історию, тоб то чертають образ розвою полїтичного і просьвітного (культурного) житя краю і народу.
Таку історию нашого краю, Буковини, отсе передаємо Вам, дорогі земляки. З неї побачите, що житє народів, так як житє кождої людини, має свої сьвітлі і сумні хвилї, доби розцьвіту і занепаду. Як від сили, меткости і розуму оди-
