з довгим волоссям, серйозним, бритим обличчям, в синьому жупані з чорними гусарськими викрутасами, підперезаний червоним поясом, в гарних чобітках зі срібними острогами — сам „батько“ Махно. Біля нього двох прибічників. Оден бритий, непривітний, з довгим волосям, другий з інтеліґентним обличчям. Це начальники штабу. В їх ногах два американські скоростріли. За повозкою дві четі кінноти. Козаки одягнені всяко. Між ними видно однострої російські, німецькі, австрійські, француські, англійські (від денікінців), шкіряні куртки чорні і жовті, жупани сині і зелені, а багато мужицьких сіряків.
„Нехай не дивує Вас, що між нами є й жінки. Бачите, ми всі повстанці, а повставали цілими селами. Як спершу йшли тільки мужчини, то Німці, чи більшовики або кадети нападали на села, убивали з помсти наших жінок та дітей, а села па-
