них джерел товарів, на які був попит. Вони закладають свої кольонії в далеких сторонах — як славна Картаґіна на афріканськім побережу, Ґадір (Кадікс) за Ґібральтаром; вони знали Канарські острови, західнї береги Африки і наше чорноморське побереже. На порученнє одного з фараонів, Нехао, що заходив ся коло розвою морських сил і торговлї Єгипту, щоб підняти його з упадку (він напр. почав робити канал до Червоного моря коло теп. Суеза, щоб відкрити морську дорогу з Середземного моря), Фінїкіяне коло 600 року обїхали всю Африку наоколо, шукаючи нових торговельних доріг. На західнїм африканськім побережу раховано 300 тірських осель, на 30 днїв дороги: ся звістка грецького ґеоґрафа, хоч би й перебільшена, дає у всякім разї понятє про славу, яку мала фінїкійська торговля. Але Фінїкіяне всяко старали ся затримати її виключно в своїх руках, укривали свої торговельні дороги й старались відстрашити від них конкурентів оповіданнями про всякі страхи і небезпеки, тому мало знаємо про неї, і з сїх досвідів в сїй справі мало скористали пізнїйші мореходні народи.
7. Останнїй розцвіт і упадок Асірії. Нове скріпленнє Асірії принесло богато горя народам і державам передньої Азії. Від початку IX віку і до половини VII-го, яких двістї пятьдесять лїт, на чолї Асірії бачимо воєвничих царів, які ведуть великі завойовання, з нечуваною крівавою енерґією. Вони підбивають собі Вавилон, пробивають ся до Середземного моря, завойовуючи Сірію і Палестину, опановують гірські области на північ і північний захід від Асірії, розбивають останки Хетів, нарештї звертають ся против Єгипту.
Підбиваючи собі сї землї, страшенно нищать їх, вибираючи воєнну здобич і контрібуції, масами побивають людність для сильнїйшого страху, виводять значнїйших, заможнїйших людей до Асірії, а на їх місце селять асірійські кольонії. Тяжке асірійське ярмо викликає гнїв і повстання при першій можливости, а за тим ідуть нові асірійські походи, убийства і контрібуції. До того прилучали ся ще внутрішнї революції і повстання в самій Асірії, наслїдком
