Сторінка:Михайло Грушевський. Всесвітня історія (1920).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 41 —

Се мало свої добрі сторони, що еґейська культура не попросту була перейнята Греками, а на її руїнах вони виробили свою власну, значно відмінну. В порівнянню з еґейською вона визначаєть ся більшою бідністю, демократизмом своїм, але замість східньої роскоши розвиває більше духові, моральні, громадські інтереси. Відносини грецької культури до еґейської пригадують скоріш відносини ґерманської культури до римської, ніж, скажім, вавилонської до сумерійської. Але чого приходить ся пожалувати — що нові грецькі насельники не перейняли від своїх попередників письменства, і воно розвинуло ся серед них значно пізнїйше, так що нї епоха розселення, нї перші віки по ній не лишили нїяких історичних памяток — хіба оті пізнїйші перекази і спомини в найстарших поетичних памятках.

12. Греція в перших віках по розселеннї. Геґемонїя Спарти. Природні умови, в яких розвинула ся еґейська, а потім грецька культура, були глибоко відмінні від тих обставин, в яких жили старі культури Сходу. Там природні умови сприяли скупленню великого і тїсного залюднення і сформованню великих, сильно органїзованих держав, у Еґейцїв, Греків вони вели навпаки до великого роздроблення і окремішности полїтичного і культурного житя.

Дрібні острови, в такім величезнім числї розкидані в східнїй части Середземного моря, були кождий своїм маленьким світом. І таким самим розкавалкованнєм визначаєть ся і малоазійське побереже та полуднева Греція. Гірські хребти і морські заливи розбивають її на множество дрібних часточок, незвичайно сильно відокремлених, инодї просто неприступних для сусїдів з суходолу. Через се, що на грецькім ґрунтї нїколи не могла зложитись нїяка більша, суцїльна, централїзована держава, тутешнє полїтичне житє уложило ся в державу-город, невелику околицю з своїм городом. Її Грек уважає своїм краєм і народом, иньші грецькі городи були для нього чужими державами, приязними чи ворожими, але чужими.

Роздробленнє сих городських і племінних державок рівноважили до певної міри їх союзи. Були такі союзи дуже старї, орґанїзовані на релїґійним ґрунтї; найбільш славні з сих союзів дельоський і дельфійський, звязані з культом Апольона дель-