ся союзники і між недержавними національностями!
Ми не можемо в таких обставинах ріскувати тим, що являєть ся питаннєм житя і смерти в нинїшнїх умовах для нашого народу і для всього краю, для всеї людности його — його широкою автономією. Ми не можемо ставити сього домагання в залежність від того, чи збереть ся на установчих зборах централїстська чи автономно-федералїстична більшїсть, чи автономісти федералїсти потягнуть за собою иньших. Ми мусимо йти на певне.
Тільки поставивши всїх перед фактом, ми розвіємо їх сумнїви — так, як реальні виступи українства в останніх тижнях примусили замовкнути старі балачки про те, що, мовляв, українство не має ґрунту в масах, і т. ин. Тільки творячи самі автономію України, українїзуючи або творячи нові орґани місцевого самоврядування, в контактї й порозуміннї з иньшими народностями, обєднуючи їх спільними установами і вінчаючи обєднаннє автономним орґаном цїлої України (я намічую тут плян, а не хронольоґичний порядок сеї роботи, котра повинна йти одразу знизу, зверху і з середини), ми доведемо тим самим реальність, жизненність і користність сього домагання. Підтримуючи всею силою сеї орґанїзації новий лад, творячи з неї міцну твердиню його, піддержуючи нею тимчасове правительство у всїм, що служитиме скріпленню свободи і демократії, ми будемо йти в контактї з ним і в сїй нашій роботї в краю. І нарештї ухваливши нову орґанїзацію краю обєднаною волею представництва України, орґанїзованого так, щоб
