Сторінка:Михайло Грушевський. Вільна Україна (1918).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 20 —

ло в сей рішучий момент, сотворять на будуче міцний духовний, сердечний звязок між українським народом і собою. Ті що будуть тримати ся оддалїк або ворожо, не можуть, розумієть ся, претендувати на особливо теплі почутя і з української сторони. Але правова сторона мусить бути витримана незалежно від симпатій і антипатій.

Право національних меншостей буде забезпечене!

Білоруси там де вони живуть в меньшости на українській території — наші найблизші брати, товариші нашої вікової недолї і боротьби за національне жить, Великороси — походженнєм чи вихованнєм, Поляки, котрі захочуть заховувати свою польську культуру, Жиди — найчисленнїша з неукраїнських народностей України, яка з сього становища має право на нашу особливу увагу, Чехи, Молдовани, Мусульмани, й инші народности, повинні дістати — і я певен, дістануть пропорціоцальне представництво в наших автономних органах.

Мова їх буде прийнята в зносинах з урядами і орґанами самоуправи в тих округах, де сї народности становлять певний національний мінїмум. Українська шкільна рада, певно, подбає про те, щоб у сих місцевостях, і взагалї, де буде відповідне число учеників тої чи иншої народности, вони мали змогу вчити ся на своїй рідній мові. Всї сї національні чи релїґійні ґрупи матимуть право закладати свої культурні і релїґійні товариства і установи і діставати для них підмоги з автономного скарбу України, і т. ин.