і детальнійше використати сю анальоґію. Прирівнюючи людську родину до живої орґаничної клітини, наростаннє соціяльної орґанізації з „орди“ до „племени“, з „племени“ до „народу“ порівнював він з біольоґичним ростом орґанізму, зверхні покрову тіла — з оборонною воєнною орґанізацією примітивної скупини, внутрішню тканину (ентодерму) з внутрішньою мирною орґанізацією, зверненою на добуваннє всього потрібного для житя, і т. д.
В звязку з таким біольоґичним, натуралістичним розуміннєм громадянства і його розвою, що являєть ся характеристичною прикметою Спенсерової соціольоґичної концепції, стоїть проклямований, або краще сказати — розроблений ним спеціяльно в приложенню до соціяльного людського житя — закон еволюції. Се закон світового житя, неорґаничного і орґаничного. Лямарк його проголосив в приложенню до орґаничного житя, як вічний перехід від простійшого до складнійшого. Спенсер бачить його так само і в механичнім руху всесвіту, і в орґаничнім житю, починаючи від його найнизших форм, і в соціяльних формах людського житя, в духових його проявах. Се нова, більш загальна, більш універсальна формула того, що Конт формулував як загальний закон проґресу в людськім громадянстві. Закон сей витікає з загальної тенденції постійного приноровлення (припасування) внутрішніх відносин до зовнішніх, а виявляєть ся в неустанній діференціяції й інтеґрації, або инакше — в постійнім поступі необєднаної одностайности в напрямі до внутрішньо обєднаної і звязаної ріжнородности. Докладнійше — се вічне проґресованнє механично звязаного аґреґата більш меньш однородних, гомоґенних складників до внутрішньо звязаної системи уріжнороднених складових частин. Коротко — від аґреґата до системи. В сфері механичній чи біольоґичній і так само в сфері людського соціяльного або культурно-духового житя: в мові, в творчости, в науці, всюди Спенсер бачить повтореннє сього принціпу: непостійности однородного (instability of the homogeneous) і його нестримної тенденції перетворення в суцільну ріжнородність виразно відокремлених, але внутрішньо звязаних частей (First Principles § 127 і дд.).
Се натуралістичне розуміннє соціяльного процесу і трактуваннє суспільности як орґанізму, на основах біольоґії, зробили сильне вражіннє на сучасників. Доба стояла під знаком біольоґичних інтересів; дослідники і ще більше — широкі круги громадські захоплювались ними. Великі відкритя Уолєса і Дарвіна, що ствердили принціп еволюції, виставлений Лямарком, фактами більш яскравими і проречистими, а головно — були піднесені громадянству Дарвіном з такою ґеніяльною ясністю і льоґичністю, в богатьох пунктах відповідали Спенсеровим концепціям, потверджували їх біольогичними фактами, а і ще більше — псіхольоґично їх під-
