тримували.[1] Спенсер, виступаючи з своєю першою соціольоґичною працею за кілька літ перед появою „Походження пород“ Дарвіна (с. 245), виходив з еволюційних тез Лямарка, — не так різких і натуралістично-непримирених (Лямарк стояв на прінціпі активного приноровлення одиниці до окруження, своєю працею і уживаннєм своїх орґанів, тим часом як Дарвін висував стихійну силу природного добору, через автоматичне виживаннє одиниць, припадково наділених природою якоюсь прикметою, користною в боротьбі за істнуваннє). Тим не меньш уже в тій першій праці Спенсер дуже різко підчеркнув улюблений пізнійшими дарвінистами принціп боротьби за істнуваннє, як у звіринім так і в людськім житю, а також і природного добору — того що він до появи Дарвінового твору називав „дісціпліною природи“, а потім прийняв Дарвінів термін „natural selection“, і сі ідеї мали потім великий вплив в розвою соціольоґичної гадки.
Тим часом як Дарвін, та й иньші натуралісти по спеціяльности взагалі дуже не скорі були переносити зроблені ними біольоґичні помічення на даляко складнійші людські соціяльні відносини, — навпаки (як сам Дарвін) виразно відріжняли біольоґичну базу людського громадянства від дальшої етичної еволюції його,[2] — Спенсер і його однодумці були далеко рішучійші в своїх соціольоґичних виводах з сих біольоґичних помічень. Уже в своїй першій праці, вважаючи принціп природного добору користним для суспільности, тим що він усуває нездібних, укорочує їх страждання і запобігає передачі потомству їх нездібностей, Спенсер відкидав всяку опіку держави чи громадянства над слабими і неприспособленими, і ще з більшого рішучістю виступав в своїх пізнійших працях против всякого примішування етичних мотивів до соціяльної орґанізації. Подібний вплив — опозіції всяким ідеалістичним концепціям, щоб вони не замасковували ясного і твердого біольоґичного процесу і не засмічували його впливів всякого роду перепонами, — „дарвінізм“ робив і на богатьох иньших дослідників, які обстоювали необхідність і неминучість боротьби за істнуваннє в її найбільш грубих і неприкрашених формах, включно до апольоґії війни, як користної форми натурального добору[3].
- ↑ Нагадаю дати головнійших з соціольоґичного погляду праць Дарвіна: Origin of species by means of natural selection 1859 p. The variations of animals and plants under domestication 1868. The descent of man, and selection in relation to sex 1871. The expression of the emotions in man and animals 1872.
- ↑ Походження людини, ч. III гл. 21.
- ↑ Оцінка сього „соціольоґичного дарвінізму“ який не треба змішувати з дарвінізмом природничим, напр. в працях: H. Ziegler, Die Naturwissenschaft und die sozialdemokratische Theorie, Stuttgart, 1894. A. Ruppіn, Darwinismus und Sozialwissenschaft (Natur und Staat, II), Jena, 1903, P. Kropotkin, Die gegenseitige Hilfe, 1904. J. Novicov, La critique du darwinisme social, Paris, 1910, etc. Особливо спопуляризував і звульгаризував сей „дарвінізм“ Фр. Ніче (Nietzsche) своєю проповідю Übermensch-івства. В соціольоґії одним з найбільш невблаганних оборонців „соціял-біольоґичного“ напряму виступив W. Schallmayer, Vererbung und Auslese in ihrer sociologischen und politischen Bedeutung, Jena, (2 вид. 1910). Новійша праця на сю тему F. Meyer-Leyer, Die Zähmung der Nomen (див. показчик).
