І от ся натуралістична концепція Спенсера, і спеціяльно — його орґанична теорія суспільности в сих біольоґичних настроях знаходить відгомін, спочутє і дальшу розробку. Цілий ряд визначних соціольоґів — як Шефле і Ліліенфельд в німецькій літературі, Фульє, Узулє, Вормс в французькій постарались повнійше розвинути вказані Спенсером анальоґії суспільности з живим орґанізмом, усунути допущені ним крайности (як його незвичайній індівідуалізм, неґація суспільного колєктиву як творчої орґанізаційної, реґулятивної сили, і т. и.)[1] Але і в сих поправлених формах метод студіювання громадських відносин і його еволюції за помічю анальоґій з орґанізмами не стає певнійшим знарядом соціольоґичного досліду. Критики справедливо вказують в сих приподобленнях натягання, перемішання подібностей орґаничної будови з подібностями функціональними, і т. д. Всі сі дані Спенсером і його наступниками порівняння мирного правління з симпатичними нервами, а воєнного — з хребетними, воєнної орґанізації з поздовжними мязами, а економичної з поперечними, можуть мати всякий інтерес[2] — але за підставу до якихось виводів чи постулятів в сфері соціяльної статіки і дінаміки їх брати дуже рісковано. Досить сказати, що напр. Спенсер, як серіозний аналітик, сам не міг рішити, що взяти в сім людськім орґанізмі за орґаничну одиницю, котра б відповідала клітині звіриного орґанізму: чи окрему людину, чи сімю, чи людську скупину, і кінець кінцем ухопив ся за компромісну гадку Генрі Мена, що одиницею в стариннім суспільстві була сімя, а в суспільстві новім — людська одиниця (P. S. § 320). Коли вже в такім основнім питанню не можна сказати нічого певного, і приходить ся для такої основної, незмінної річи як клітина брати раз людську одиницю, другий раз людський комплекс, то яка вже постійність і точність можлива буде в виводах з таких хитких преміс?
Глибше і позитивнійше значіннє для розвою соціольоґичного мишлення мала ідея еволюції, приложена до соціольоґичних явищ і послі-
- ↑ Див. в показчику літератури: Ліліенфельд: Гадки про соціяльну науку будучности, Шефле: Будова і житє соціального тіла, Узулє: Сучасне громадянство; Фульє: Сучасна соціальна наука; Р. Вормс: Орґанізм і громадянство.
- ↑ Детальний перегляд всіх сих анальоґій і оцінка їх в книзі Варта, який сам стоїть на тім, що громадянство се орґанізм, але духовий (geistiger Organismus).
