довно переведена Спенсером в його „Системі“. Вона була підтримана з одного боку дарвінізмом, з другого боку — з ними хронольоґично зійшлась і оригінально скомбінувалась иньша могутня еволюційна концепція — матеріялістичне розуміннє історії Маркса і „марксистів“.
Вона видвигнула на перший плян і розвинула ту другу серію соціяльних факторів, котру поруч ідейних (псіхольоґичних) поставив був, і навіть схильний був надати їй переважну ролю Сен-Сімон[1], а лишив на другім пляні Конт, видвигнувши на перший орґанізаційну ролю ідей.[2] К. Маркс, який взагалї богато взяв з ідеольоґії Сен-Сімона, также різко і односторонно, як се зробив Конт з фактором псіхольоґичним, розвинув в систему діланнє фактора економичного. Сен-Сімон, який відчув значіннє обох, але не вмів скомбінувати в одній суцільній системі впливи обох сих катеґорій соціяльного процесу, зістав ся праотцем обох сих методів толкування соціяльного розвого — з тенденцій ідейних (псіхольоґичних) і матеріялістичних (економичних), які й досї ще не знайшли вдоволяючого сінтеза в соціольоґичній науці. Против Контової концепції ідеї, як останнього реґулятора „соціяльного механізму“, Маркс виставив ще льоґичнійше, з усею послідовністю геґеліянської виучки сконструовану і переведену теорію залежности соціяльного процесу від орґанізації продукції. В його полемичній статі против Прудонової Système des contradictions économiques, написаній 1847 p., пять літ після закінчення Контового „Курса позитивної фільософії“, ми стрічаємось уже з сими далекосяглими афорізмами, які провіщали нову систему соціольоґичного мишлення: „Люде які укладають соціяльні відносини відповідно до своїх способів продукції, так само укладають принціпи, ідеї й катеґорії відповідно своїм громадянським відносинам.“ „Ручні жорна дають суспільність феодальних поміщиків, паровий млин дає суспільність індустріяльних капіталістів.“ „Політичне так само і цивільне право тільки прокламують і протоколюють волю економичних відносин.“
Дванадцять літ пізнійше, в оден рік з появою „Походження пород“ Дарвіна, сього евангелія біольоґичної еволюції, появляєть ся не меньша важна для дальшого напряму соціольоґичної мисли декларація того, що потім, в устах Енґельса, дістала свою пізнійшу назву „матеріялістичного розуміння історії“, або історичного матеріялізму — назва безсумнівно дуже мало відповідна, але кращої для неї так і не видумано: пропоновано такі назви як „історичний економизм“, „економичне“, або „технично-економичне розуміннє“, — але кінець кінцем імя не має
