ність, також божевілє, марнотратність, сторонність, яка викликає свари в родині і т. д.), практикуєть ся також і там, де голова приходить на своє становище „з віку і уродження“. Функції такого голови дуже ріжнять ся. Що є завсіди за ним — се реліґійне представництво перед богами, роля родинного священника в усяких домашніх церемоніях, і представництво в ріжних громадських і політичних орґанізаціях — оскільки вони істнують. Далі — роля сеніора в середині родини, арбітра в усяких родинних суперечках. Право ж розпорядження особистою долею родичів і родинним маєтком дуже неоднакове в ріжних місцях і часах. Воно хитаєть ся від повного і необмеженого права розпоряжатись житєм і долею родичів і всім рухомим і нерухомим маєтком родини — до такого становища, де всім розпоряджаєть ся рада родии, а її голова має тільки більш почесну ролю.
Поруч нього визначну ролю грає старша жінка (правляща пара: „домачин“ і „домачина“ у Сербів, „большак“ і „большуха“ у Росиян). Звичайно се дружина голови родини; тільки як такої нема, або вона не відповідає вимогам, сю позіцію займає иньша жінка з родини. Вона часто розділяє власть голови, беручи участь в усіх розпорядженнях, реліґійних відправах, і спеціяльно править жіночим елєментом родини. Між иньшим сею визначною ролею в культі й господарстві одної дружини начальника родини поясняють заниканнє поліґамії в такім родиннім укладі й перевагу повної моноґамії.
Там де родова орґанізація ще задержалась, така родинна спілка, як сказано, входить в її склад, як складова частина. Крім культу своїх родинних предків і опікунів, вона бере участь в культі родовім і племіннім, який одначе в сім періоді упадку старої племінної орґанізації звичайно переживає глубокі зміни. Родина спілка являєть ся також участником спільних і нероздільних уходів, які зістають ся в розпорядженню роду чи племени.
Там же де родово-племінна орґанізація розложила ся глибше, зійшовши на незначні пережитки, родинна спілка входить в склад територіяльних союзів і орґанізацій. Сама вона частно становить завязок села; ґрупа таких сіл буває звязана якимсь ширшим територіяльним звязком, який переймає на себе ріжні функції роду і племени. В них бере участь родинна спілка через свого голову — представника.[1]
- ↑ По ширші відомости про таку родинну спілку у Словян і Українців спеціяльно відсилаю до моєї Історії України-Руси, т. I 3 вид. с. 353-7, де вказана література словянської задруги і нашої великої родини. Їх пережитки мали велике значіннє в розясненню сеї форми соціяльно-економичної орґанізації, і мають велику літературу. Досить присвячено також уваги великій родині Індостану, особливо важні тут праці Г. Сумнера Мена. Інтересні з сього погляду також відомости про алжирських Кабілів, зібрані особливо в праці A. Hanoteau et A. Letourneux, La Kabylie et les coutumes kabyles, Paris, 1872-3, 3 томи.
