Скінчилось, як знаємо, на популяризації Енґельсом праці Морґана, яка дала огляд перших ступенів соціяльного розвитку не стільки з економичного, скільки біольоґичного становища — як признав се сам Енґельс.[1] Під впливом спенсерівського натуралізму „марксисти“ на місце еволюції форм „матеріяльної продукції“ видвигнули як основну рухову силу соціяльної еволюції економичні антаґонізми, витворені розвоєм власности, і клясову боротьбу, ними викликану. Дуже правдоподібно, що на сю теорію вплинула Спенсерова концепція, розвинена в його „Статіці“, — але безсумнівно, що розвинена Дарвіном перспектива одвічної боротьби за істнованнє в звіриному світі рішучо вплинула на поглубленнє сеї концепції й її перенесеннє в основу розуміння соціяльного процесу. „Дарвінізм“ і „Марксізм“ переплили ся в розвою дальшого соціольоґичного мишлення нерозлучно. Ось як характеризує сей процес італійський соціольоґ Енріко Фері в своїй книгї: „Соціялізм і сучасна наука (Дарвін — Спенсер — Маркс)“: „Дарвінізм пояснив весь механізм зоольоґичного розвитку родів боротьбою за істнуваннє. — Так само марксівський соціялізм звів механізм соціяльного розвитку до закону класової боротьби, і не тільки вказує на нього як на укритий імпульс і одинокий науковий ключ до історії людства, але дивить ся на нього як на ідеал і неминучу норму політичного ідеалізму.“
Якоїсь визначної соціольоґичної системи, написаної з становища „історичного матеріялізму“ властиво нема й досї. Найповнішим виразом його вважають ся праці італійського професора Ахіля Льорії, — резюмовані в короткім і доволі поверховнім курсі соціольоґії, що завдяки сьому своєму матеріялістичному освітленню здобув велику популярність і був переложеий на ріжні мови.[2] Праці сі написані з вище вказаного становища класової боротьби і антаґонізмів, викликаних власністю.
Але не виливши ся в якусь конкретну систему ідеї матеріялістичного, чи економичного розуміння історії пішли широко в науковий оборот і сильно скріпили ті тенденції до висвітлення економичних факторів політичних і соціяльних процесів, які й незалежно від марксізму підіймали ся з ріжних сторін. Особливо се замітно було в науковій німецькій літературі, де так глибоко закорінені були ідеалістичні толкування історич-
