ного розвою, ще ранійше від Контової системи, в добі розвитку фільософського ідеалізму. Ідеї Конта про потребу сотворення нової соціольоґичної науки не знайшли тут відгомону, так як у Франції, Анґлії й Америці, тому що тут була вже анальоґична „фільософія історія“, побудована, як і Контова система, на принціпах панування ідей і прийнята досить широка. Уже при кінці столітя, на міжнародньому паризькому конґресї „научання соціяльним наукам“ (1900) німецький економист Лєксіс констатував, що „соціольоґія в Німеччині ще не здобула того місця, яке б ій належало, і тут скептичними очима задивлюють ся на її сферу, завдання, методи: все се ще мусить бороти ся з критикою.“ І Льоріа, в передмові до німецького видання своєї соціольоґії (1901) цитуючи сю заяву, потверджував з свого боку індіферентне, або й неґативне становище німецьких учених „до того блискучого руху, який викликала соціольоґична мисль в Західній Европі й Америці“, та висловлював жаль, що своїми студіями історичними та суспільно-економичними — развиненими в Німеччині більш ніж де, вона не підтримує і досі нової науки.
Потреба певного сінтезу наук, які займають ся ріжними сторонами суспільного житя: суспільна економія й історія господарства, історія культури й історія права, фільософії, реліґії, — себто того що Конт означав як завданнє соціольоґії: координації соціяльних наук в вишуканню законів соціяльного розвою, — в Німеччині відчувала ся живо. Але підходи до сього сінтезу робились тут не стільки згори, дорогою автономної соціольоґичної науки, скільки від тих соціяльних наук, які з ріжних сторін приходили до основних проблем соціяльної статіки і дінаміки, вживаючи Контової термінольоґії. Потреба студій, які б обєднували досліди в ріжних сферах соціяльного житя і осягнені ними результати, уявлялась все яснійше: мусіли вестись студії над людського суспільністю яко такою, а сумованнє самих результатів, осягнених поодинокими соціяльними дісціплінами, їх не могло заступити. Але все таки переважав і переважає в Німеччині таки й досі сей напрям студій — від поодиноких дісціплін.
І от не входячи в бібліоґрафію сеї величезної літератури, яка розвинулись тут протягом останнього півстолітя (почасти вона вказана низше, в показчиках літератури), я хочу тут підчеркнути, що під зазначеними вище впливами теорії біольоґичної еволюції, з одного боку, з другого — рефлексій історичного матеріялізму, старі улюблені підходи німецької історично-фільософичної думки до соціяльного процесу від фільософії, реліґії, культури, права переходили все більше на ґрунт економичний, студій народнього хазяйства. В сім напрямі впливали з одної сторони — все пліднійші досліди над історією господарства,
