з другої — порівняні студії права й культури, які втягали в свою сферу все більші запаси етнольоґичного матеріалу. Поява німецьких кольоній з кінцем XIX в. й розширеннє заморських інтересів незвичайно сильно вплинуло в сім напрямі. Не без значіння були також і підчеркнені вже Марксом, в наведеній цітаті, нові методи історичного досліду, принесені преісторією: досліди, які велись, в залежности від прикмет матеріялу, над формами продукції перед усім. Всім отсим пояснюєть ся, що хоч соціольоґія як така не стала модною наукою в Німеччинї і в XX столїтю, то для вияснення історії соціяльного процесу (ґенетичної соціольоґії) зроблено там в останніх десятилітях не меньше, а навіть більше ніж в літературі анґлійській і французькій, — з становища не тільки старого, ідеалістичного, або псіхольоґичного, як його краще буде назвати, але також і з становища економичного.
Псіхольоґичний напрям, видивигнений Контом, не здавав своїх позицій. У Франції він був підтриманий цілим рядом блискучих праць по історії культури, таких як Тена — в історії літератури, Фюстель-Кулянжа — в історії соціяльній; в соціольоґії мали визначний вплив особливо праці Тарда — висунені ним прінціпи повторювання, імітації і суґґестії[1]. В Анґлії сей псіхольогичний напрям був розвинений в цілім рядї праць по історії примітивної культури — Леббока, Тейльора, А. Лянґа, а новійшими часами Фразера — найвизначнійшого з сучасних дослідників псіхольоґії вірувань. В Німеччині нові дороги сим студіям вказала часопись заснована 1860 р. двома дослідниками — одним фільософом, другим лінґвистом, для висвітлення соціяльної псіхольоґії в тіснім звязку з порівняним язикознавством.[2] Він був підтриманий особливо Вільгельмом Вундтом, фундатором новійшої експеріментальної псіхольоґії.
Натураліст, фізіольоґ по спеціяльности, він дав нову систему псіхольоґії, на фізіольоґичній підставі, звернувши при тім спеціяльну увагу на анальоґії псіхольоґії звірят і людини — особливо на їх соціяльний інстинкт[3]. Переглянув на сій основі закони людського мишлення (Льоґика, 1880-3), потім зайняв ся аналізом і історією моральних і реліґійних ідей, та мовою як виразом псіхичного житя. Одна за другого вийшли його великі праці: Етіка (1886), Система Фільософії (1889), а з кінцем
- ↑ Див. в показчику праці Тарда, Ле-Бона, і новійшу книгу Бошара: пробу „тардиста“ привести до згоди сі погляди з економичним толкуваннєм історії.
- ↑ Zeitschrift für Völkerpsychologie und Sprachwissenschaft, herausgegeben von M. Lazarus und H. Steinthal, вийшло двадцять томів з 1860 по 1890 р.
- ↑ Vorlesungen über die Menschen- und Tierseele, 1863, два томи, Grundzüge der physiologischen Psychologie, 1874, Untersuchungen zur Mechanik der Nerven und Nervenzentren, 1871 і 1876, 2 томи, Grundriss der Psychologie, 1896.
