в розширеній і доповненій редакції — по французьку в орґані паризького антропольоґичного товариства.[1] На жаль, українського видання — про що нераз і я, ще як голова львівського наукового товариства, кілька разів його просив для львівських публікацій, покійний автор так і не зібрав ся зробити — бо хотів використати для нового оброблення весь безконечно великий матеріял, який за той час прибув. Так ми взагалі не маємо приступного видання сеї цінної праці.[2]
Не маємо, так само, приступного видання й иньшої анальоґичної роботи про українське весілє, яку майже в тім самім часі, незалежно від праці Вовка, розпочав початкуючий ще тоді галицький учений, Володимир Охримович, в розмірах скромнійших, з апаратом далеко вузшим, але також з великим хистом.[3] Лишаючи на боці реліґійну сторону, він узяв своїм предметом сторону соціяльну, як вона відбиваєть ся в весільнім рітуалі — в його друкованих описах. Кілька розділів сеї праці було опубліковано в російськім перекладі в московськім етноґрафичнім журналі — публікація зісталась недокінченою — не знаю чи була дописана й праця. Українського видання її також не було.[4]
Так гарно розпочались студії по українській соціяльній етнольогії в 1880 — 1890-х рр. На жаль, вони не розвинулась потім. Згадані визначні етноґрафи: Вовк, Сумцов, Охримович звернули свої зайнятя на иньші питання, і хоч не полишали зовсім соціяльної етноґрафії (напр. проф. Сумцов у своїх зайнятях „культурними пережитками“)[5] — але нічого замітнійшого українській соціальній етнольогії більше не дали. Иньші етноґрафи — як пок. Ястребов і нині живі Гнатюк, Боржковський, Венгрженовський, Марко Грушевський й ин., займались переважно видавничою та описовою робоою. За останнє чвертьстолітє в Київ. Старині, Харківськім Збірнику, львівських Матеріялах до української етнольогії, Етноґрафичнім Збірнику й иньших виданнях нагромадились маси цінного
- ↑ Rites et usages nuptiaux en Ukraine, par Théodore Volkov, L'Anthropologie, 1891, кн. II, III, IV, 1892 кн. V.
- ↑ По смерти покійного спеціяльна комісія київського українського наукового товариства зайнялась виданнєм повного збірання його писань, але воєнна завірюха припинила сю роботу.
- ↑ Значеніе малорусскихъ свадебныхъ обрядовъ и пѣсенъ въ исторіи эволюціи семьи. Этнографическое Обозрѣніе т. XI і дд.
- ↑ В часоп. „Житє і Слово“ 1895 були ще замітки О-ча до сього питання.
- ↑ Культурныя переживанія, К. Старина 1889 — 1890, і осібно. Тут трактують ся напр. такі теми: корчма як публичне місце (§ 17), умичка (§ 57), кувада (§ 73 — 4), весілє (§ 90), ліс — bonum nullius (§ 148), толока (§ 177), парубоцькі брацтва (§ 182), робленнє дощу (§ 198) — на жаль, переважно дуже побіжно й загально.
