Сторінка:Михайло Грушевський. Початки громадянства (ґенетична соціолоґія) (1921).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 33 —

ській породі належить заховувати певну обережність. Не можна з катеґоричністю говорити про єдиний і тотожний початок соціяльного людського житя, а тільки про приблизно-подібний. (Далі, придивляючись змінливости соціяльного пожитя у звірячих пород і людських скупин, ми ще більше переконаємось, що з змінливістю і ріжнородністю його треба рахувати ся від найранійших початків.)

Чи розвій соціяльного пожитя людства був скрізь подібний, переходив скрізь анальоґичні форми співжитя і кооперації? Так, безумовно, людське житє на ріжних кінцях землі вдаряє подібностями в формах і розвитку як матеріяльної, так і духової культури. Правда, по кожному майже явищу можна підіймати питаннє, чи маємо тут дійсно паралєльні, незалежні між собою прояви людського житя, які пояснюють ся подібностями житєвих умов і псіхофізичних прикмет людства, — чи треба, навпаки шукати перенесення сих винаходів, вірувань чи установ якоюсь старою мандрівкою, або зносинами. В етнольоґії як і в фолькльорі, де се питаннє виникло ранійше (ще в серед. XIX стол.), стоять против себе два супротивні напрями, котрі также можна назвати етнольоґичним поліґенізмом і моноґенізмом. Перший, представлений між иньшими звісним етнольоґом Ад. Бастіаном, приймає паралєльні і повторні витвори людського духа: в двох і більше місцях, в ріжних часах і ріжних частях світу можуть незалежно від себе повставати і розвиватись цілком подібні, майже тотожні техничні винаходи, звичаї і погляди і соціяльні установи наслідком подібної людської псіхофізики (теорія так зв. єдиної мисли народів)[1] та анальоґичних зовнішніх обставин житя. Другий — представлений теж визначними етнольоґами і антропо-ґеоґрафами як Ратцель, Саразіни, Ґребнер — заслужений дослідник австралійської культури[2], індивідуалізують поступи людської культури, велять дошкуватись єдиного початку всякого нового винаходу, всякої інновації людського житя, не оглядаючи ся на теріторіяльні чи хронольоґічні дістанції між появою одних і тих самих чи техничних чи соціяльних явищ. Всякий винахід і всякий новий етнольоґичний факт, по їх гадці, зявляєть ся тільки раз, значить треба докладно віднайти його вітчину і дороги його розповсюднення, чи через зносини, чи через мандрівку — через переселеннє одної з тих мандрівних рас, які мандрували на великі віддалення і справді відограли велику ролю в поширенню ріжних здобутків матеріяльної й духової культури.

 

Грушевський. Початки громадянства

3

  1. Вона виложена Бастіаном особливо в його трактаті: Der Völkergedanke im Aufbau einer Wissenschaft vom Menschen, Berlin, 1881.
  2. Його загальна методольоґична праця — Methode der Ethnologie, 1911 (Kulturhistorische Bibliothek, I).