дорогою роздроблення сил визволеної Росії, не відривали ся від спільної батьківщини, не вносили братовбійчої усобицї в народнї ряди“, і т. д. — так наче б Ц. Р. Уряд дивив ся на українську справу очами ворожих Українцям ґазет. А найбільше непорозуміння викликало, що Ц. Р. Уряд зберав ся про все се порозумівати ся з якимись неназваними „демократичними орґанїзаціями“. Не ясно було, чи У. Ц. Урад має на гадцї У. Ц. Раду, тільки з амбіції не хоче сказати, що рішаєть ся направити свою помилку і війти в порозуміннє з нею, — чи справдї хоче поминути центральний орґан Українського Народу і шукати опори в якихось иньших орґанїзаціях. Тому відозва не викликала нїякого спочутя в українських кругах.
Так само не ясно звучала звістка, тиждень пізнїйше (24 червня), про комісію, вибрану Ц. Р. Урядом з громадських дїячів ріжних партій, з товаришом мінїстра кн. Урусовим на чолї, що має виїхати до Київа, аби „нарадою з полїтичними дїячами“ вияснити становище У. Ц. Ради і „мотиви опублїкування унїверсалу“. Неясні завдання сеї комісії нїкого не вдоволили, нїхто не хотїв брати в нїй участи, і її слїдом же відмінено. Мінїстри-соціалїсти прийшли до переконання, що від розмов треба перейти до дїла — задоволити Українцїв і залагодити крізу. В росийських кругах величезне вражіннє зробило сформованнє, на місце комісій при У. Ц. Радї, одного виконавчого орґану — „Генерального Секретаріату“, або як його стали називати в сих кругах — українського мінїстерства. Петербуржан велико вразила также ґрандіозна українська манїфестація салдатів і робітників, що відбула ся в Петербурзї в недїлю 25 червня і заявила свою солїдарність і послух У. Ц. Радї. Другого же дня мінїстри Терещенко і Церетелї з широкою повновластю для полагодження української справи виїхали в ставку, щоб там порозуміти ся з главноком. Брусіловим і мін. Керенським і з ним разом виїхати до Київа, для порозуміння з У. Ц. Радою. 29 і 30 червня вони відбули наради з У. Ц. Радою — її Презідіумом і Ґен. Секретаріатом. Порозуміння було улекшене тим, що саме перед тим, дня 25 і 26 червня в Киіві прінціпіально намітило ся вже порозуміннє з неукраїнськими демократичними орґанїзаціями, що до їх приступлення до У. Ц. Ради. Себто вже намітив ся той ґрунт, на який хотїли поставити дїло мінїстри-соціалїсти: передати Ґен. Секретаріатови вищу краєву власть під умовою, щоб У. Ц. Рада порозуміла ся з місцевою не-українською демократією і прийняла до себе її представників. Вироблений спільно з мінїстрами текст нового унїверсалу був ухвалений У. Ц. Радою 30 червня і після того як рада мінїстрів потвердила згоду, дня 2 червня, не спинивши ся перед протестом і виходом з мінїстерства мінїстрів кадетів, текст унїверсалу був потверджений і оголошений У. Ц. Радою, разом з деклярацією Р. Ц. Уряду.
Громадяне землї Української!
Представники Временнаго Правительства повідомили нас про ті певні заходи, яких Временне Правительство має вжити в справі управлїння на Українї до Учредительного Зібрання. Временне правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волї, визнаючи за кожним народом право на самоозначеннє і відносячи остаточне вставовленнє форми його до Учредительного Зібрання, — простягає руку представникам Української демократії — Центральній Радї, — і закликає в згодї з ним творити нове житє України на добро всїєї революційної Росії.
Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не оддїляти Україну од Росії, щоб укупі з усїма народами її прямувати до розвитку та добробуту всїєї Росії і до єдности демократичних сил її, з задоволеннєм приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всїх Громадян України: