Украйінець і звавсь Цацкин, хоч, здається, не зовсім цурався й украйінства. По крайній мірі мені росказувала одна з наших бабів, що весілля моєї матері справлялось по панському в горницях і по мужицькому у дворі і що як молоді вийіздили в город, то за ними йшла традиційна перезва й співали „Журавля“. Словом, в нашій сімйі не богато було старосвітського, традиційного украйінства а украйінство жило поряд з россійщиною, досить свідомою, літературною, хоч через те може й не було у нас і того нагону проти украйінства, як проти мужицтва, який бував по панських (по малопанських часом ще більше, ніж по великопанських) сімях на Украйіні. Украйінству у нас одводилась така частина,
з Полтавщини; вона казала батькові моєму, що там дуже інтересує все, що нагадує метрополію. Зшитком пісень збору мого батька так поінтересувались, що й не вернули його!
