Ця сторінка вичитана
яку воно само могло займати по свойій культурній силі А так як та сила була слабіща од россійськоі, то й украйінство у нас було підрядним.[1]
- ↑ Я не можу тут розбалакатись про політично-соціяльні погляди мойіх родичів, хоч це річ і доволі характерна для свого часу. Скажу тілько, що батько мій, тай дід по матері, були, як майже всі освітніщі Россіяне початку XIX. в., скорше всього якобінцями, держались якоісь мішанини республіканства з цезарізмом; до крепаків були досить добрі, а мати мені росказувала в часи еманціпаціі, що батько єі, померший ще коло 1850 р., завше б то казав, що раніще чи пізніще, а воля крепакам мусить бути. Раз, будучи хлопцем, щось в 1848–49 рр. я підслухав розмову між батьком і матірю про те, що, мовляв, правду сказав дід, що як би знову вернулась ґетьманщина, то забрали б гору великі пани. Певно ця розмова була протягом якоісь попередньоі ширшоі розмови про можливість автономіі „Малороссіі“, про що балакалось іноді між лівобічним панством в часи, коли й Шевченко писав своі політичні поеми. Батько мій був в отвертій війні зо всім повітовим магнат-
