братам привислянським“, — хоч закінчив проти централізму польського, — а другий оратор таки прочитав добру лекцію про пануючу політику Поляків проти Русинів.
Реферат про цей вечір появивсь у „Правді“. Прийіхавши в Цюріх літом 1873 р. й розмовившись з С. Подолінським й В. Нагірним з одного боку, а з д. С. С. з другого, а також придивившись до всіх обставин славянськоі колоніі в Цюріху, я зрозумів змисл двох тамошніх вечерків на честь Шевченка й усю шкоду поступування „Правди“. З розмов з „впередчиками“ я побачив, що в них єсть зерна незгоди між московським і украйінським елементом. Напр. д. Лавров дуже був до мене любезний і прохав писати для „Впереда“, але коли я йому предложив статтю про Шевченка, то він заговорив спершу щось зовсім темне, а далі сказав мені, що це боязно для того,
